Завдання пов’язані із наголосами завжди були і будуть одними з найбільш проблемних у тестах ЗНО з української. Чому? Тому що тут ВЗАГАЛІ не спрацьовує принцип “як я собі відчуваю – так і правильно”. Котрий чи котрий, каталог чикаталог, феномен чи феномен? А слів у мові так багато… Скажете, вивчити весь словник – нереально. Я ж пропоную зробити 2 речі: по-перше, зрозуміти і запам’ятати основні принципи, певні закономірності наголошування українських слів; по-друге, вивчити наголошування найбільш проблемних слів, що часто трапляються в тестах. 

Основні принципи наголошування

1. Іменники.

• Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі:навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання (АЛЕ: нехтування від нехтувати,бігання від бігати (тут по-іншому не скажеш)).
• У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка —вказівки, учителька — учительки  (АЛЕ: родичка — родички, сусідка — сусідки (тут по-іншому не скажеш));
• Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: листки, сторінки тощо.
• На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір довжин: міліметр, сантиметр, кілометр (АЛЕ: барометр, термометр (по-іншому – ніяк)).

2. Прикметники.

• У більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: гіркий,  тонкий,  новий, тісний, вузький тощо (так само котрий);
• Завжди наголошеним є пестливий суфік –еньк-: добренький, тоненький, легенький тощо.

3. Дієслова.

• Дієслово бути: бути, будемо, але у минулому часі: була, було, були;
• Наголос на останньому складі мають дієслова вести, нести і под.;
• У дієслівних закінченнях-емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: несемо, несете (а не несемо, несете),ідемо, ідете (а не ідемо, ідете), підемо, підете тощо (АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите).

 4. Числівники

• наголос на –адцять: одинадцять, чотирнадцять;
• наголос на -десят: сімдесят, вісімдесят.