четвер, 21 липня 2016 р.

УНІВЕРСАЛЬНІ ОЗНАКИ ТРИВОЖНОСТІ В ДИТЯЧИХ МАЛЮНКАХ

тревожность в рисунках
Задля збереження психічного здоров’я Ваших дітей результати тесту може інтерпретувати лише досвідчений психолог!
Для діагностики тривожності слід користуватися спостереженням за поведінкою дитини, її мовленням та різноманітними проективними методиками і тестами.
Є загальні ознаки, які можуть вказати нам на наявність тривожності у дитини.
Згідно з даними розробників проективних тестів (малюнок людини, малюнок сім’ї і т.д.), ознаками тривожності є: штрихування, маленькі фігурки, лінії, які «стрибають», зміщення зображення вниз і вбік на аркуші, відмова від виконання завдання.
Якщо лінії постійно стираються – це свідчення невпевненості, емоційної нестійкості, тривожності.
А коли штрихи робляться ніби ескізними – спочатку легенько штришками, потім наводяться жирніше – це спроба контролювати свою тривогу, взяти себе в руки.
Однотипність деталей і їх велика кількість, наприклад, дитина не полінувалась намалювати 39 ґудзиків на мундирі солдата або 154 лусочки на рибі – це може бути свідченням тривожності, ригідності, перфекціонізму.
Якщо малюк постійно уточнює, що і як «правильно» треба робити – він може бути тривожним і не впевненим в собі.
Найбільш поширена ознака тривожності, яка виявляється у всіх існуючих методиках, – це численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (такі, які не ведуть до реального поліпшення результату). Виправлення можуть вноситися з стиранням колишніх ліній або без стирання (в останньому випадку замість однієї лінії з’являється кілька).
Характерна ознака тривожності – лінія, що складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина боїться, що, якщо вона проведе її відразу (одним рухом), то вона може піти не туди, куди потрібно.
Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнку або будь-якої його частини. При гострій тривозі штрихування зазвичай буває розмашистим, недбалим.
Груповий тест на увагу допомагає виявити тривожних дітей. Тривожна дитина абонеправильно виконує завдання, або встигає зробити дуже мало, але без помилок.
Вона по кілька разів обводить лінії, сильно натискає на ручку або олівець;якщо сама знаходить у себе помилки, то жирно замазує їх.
Відділення малюнків один від одного лініями або рамочками, нумерація малюнків теж можуть говорити про тривожну турботу дитини не переплутати малюнки між собою. Це прояви особливої педантичності, яка найчастіше служить компенсаторним механізмом при високій тривожності.
У тесті “Неіснуюча тварина” частою ознакою тривожності слугує велика кількість очей, вух і інших органів чуттів (наприклад, локатори або антени), покликаних напружено стежити за світом, щоб не пропустити жодної небезпеки і загрози. Відповідна тематика відбивається і в описі способу  життя. Ознакою тривожності служить опис різних способів запобігання від можливої небезпеки(нападу хижаків, стихійних лих, холоду, спеки, нестачі їжі і т. д.).
Про тривожність, невпевненість в собі говорить негативна оцінка, що дається собі дитиною в процесі діяльності ( “Я погано вмію малювати”, “Людину я намалювати не можу”, “Щось не те у мене виходить”) або по її закінченні ( “Нічого не вийшло!”). Такі оцінки звичайні у дитини, яка звикла до неуспіху.
Робота з емоційно навантажувальним поняттям зазвичай супроводжується підвищенням м’язового тонусу, який виявляється в посиленні тиску на олівець. Тому, наприклад, при читанні піктограми корисно, перевернувши папір, подивитися, на яких малюнках олівець сильно продавив папір. Наприклад, якщо сильним натиском виділено слово “обман”, то це може свідчити про те, що дитину часто звинувачують у брехні.
Для стану гострої тривоги типово різке збільшення розмірів малюнку, так що він займає практично весь аркуш (а іноді виходить за межі). Збільшення розміру малюнків характерно також для імпульсивних дітей. Однак якщо збільшення розмірів спостерігається тільки в малюнках, що відносяться до якої-небудь однієї сфери, то це свідчить не про загальне підвищення рівня тривоги, а про особливу значущість даної сфери.
Наприклад, якщо будинок намальований особливо великим (займає майже весь аркуш), в той час як розмір інших малюнків не збільшений, то це може бути проявом того, що весь світ для дитини вичерпується його будинком, сім’єю. Для дошкільника таке відчуття є нормальним; у віці старше 7 років це вже прояв певних психологічних проблем (можливо, недостатньою самостійності дитини, його надмірної замкнутості на батьках).
Варто застерегти від поспішних висновків про стан дитини на основі однієї ознаки: тільки якщо ви бачите «симптоми» тривожності в кількох елементах відразу, і тим більше – в різних малюнках, можна робити будь-які висновки. Однак і в цьому випадку треба сприймати ситуацію в загальному контексті: наприклад, якщо намальоване істота ретельно заштрихована – це, звичайно, може бути ознакою тривожності і невпевненості. Але може бути також і свідченням того, що дитина відвідує художню школу і її там вже навчили, «як малювати правильно», тобто передавати штрихуванням відтінок і обсяг.

середа, 13 липня 2016 р.

       Цікаві факти про                       українську мову

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
3.В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва “руська мова”.
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.
7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.
8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.
Нагадаємо, “Мова – ДНК нації” – волонтерський освітній проект для всіх охочих вдосконалювати свої знання української мови.
Фото Ольги Дехтер.

неділя, 3 липня 2016 р.

Активне слухання

Останнім часом тема активного слухання стала дуже актуальною. Про важливість цього вміння розповідають на тренінгах з продажу, а роботодавці враховують цю здібність при прийнятті на роботу. Тож зрозуміло, чому всі намагаються знайти і пояснити різницю між поняттями "слухати" і "чути" свого співрозмовника. 


Якщо "слухання" – це фізична можливість, а саме одне з п’яти головних почуттів людини, то "активне слухання" – це здібність. Цілком можливо мати тільки одну з цих двох можливостей. Наприклад, хтось, хто має слабкий слух, цілком може бути здібним слухачем, якщо навчиться звертати увагу на інформацію, яку до нього намагаються донести, не зважаючи на те, яким саме чином її передають. І так само людина із гострим слухом може абсолютно не чути, що їй намагаються сказати.
Простіше кажучи, ця здатність дає вам можливість правильно розуміти, що має на увазі співрозмовник. Тож пропонуємо розглянути цю тему більш детально: у яких ситуаціях ця навичка стане вам у пригоді, як її опанувати, які проблеми можуть цьому завадити, а також, чому важливо навчатися активному слуханню вже з дитинства.

Як хороші навички слухача можуть вплинути на вашу карєру?

Вміння слухати людей допоможе вам стати більш продуктивним працівником. Воно дозволить вам:
 
  • ліпше розуміти завдання та очікування вашого керівництва;
  • налагодити контакт із колегами, керівництвом та клієнтами, оскільки кожна людина бажає, щоб її почули і зрозуміли;
  • демонструвати свою підтримку іншим;
  • ліпше працювати в команді;
  • вирішувати проблеми з колегами, замовниками та керівництвом;
  • змістовно відповідати на питання;
  • розуміти справжній сенс того, про що говорять інші.

Як стати активним слухачем і продемонструвати це іншим?

Більшість людей не є природженими слухачами. І навіть ті, хто насправді прекрасно вміють слухати, інколи поводяться так, ніби зовсім не беруть участі у діалозі. Якщо ви візьмете до уваги наступні пункти, то будете не просто виглядати уважним, а й дійсно навчитесь чути і розуміти людей:

Підтримуйте зоровий контакт

Коли ви дивитесь комусь в очі, у вас немає вибору. Ви дійсно маєте звертати на нього увагу. Тоді у вашого співрозмовника не виникне питання, чи не літаєте ви десь у власних думках.

Не перебивайте 

Прибережіть свої питання та коментарі до того моменту, коли людина закінчить говорити. А цей час використайте, щоб добре засвоїти її слова.

Сидіть спокійно 

Совання на стільці робить вас стривоженим і незацікавленим у розмові.

Трохи нахиліть голову

Такий жест подає співрозмовнику сигнал, що інформація, яку він прагне донести, не проходить повз вуха опонента.

Будьте уважні до невербальних натяків

Звертати увагу на те, про що людина не сказала, не менш важливо, ніж бути уважним до її слів. Слідкуйте за невербальною поведінкою, наприклад, мімікою, позами, жестами. Це необхідно, щоб мати повне уявлення про головну думку, яку людина намагається донести.

Трохи подайтесь у бік співрозмовника 

Так ви виглядатимете більш зацікавленим і дійсно глибше зануритесь у розмову.

Повторіть головні моменти та задайте доречні питання

Коли людина закінчить свою промову, повторіть її основні твердження, щоби переконатись, що правильно їх зрозуміли. Також це хороший час задати питання, якщо вони у вас є.

Бар’єри слухача

Слідуючи цим порадам, ви швидко навчитесь чути людей, але треба бути готовим до перепон, які інколи заважають зрозуміти іншу людину. Ось деякі із них:
 
  • ваші власні вподобання або упередження;
  • нездатність розуміти співрозмовника через іноземний акцент;
  • неможливість добре все почути через фоновий шум;
  • тривожність, страх або злість;
  • погана концентрація уваги.
     
Якщо вам довелось зіштовхнутися з будь-яким із цих бар’єрів, спробуйте усунути його. Наприклад, якщо вам складно розуміти людину через іншомовний акцент, попросіть її говорити трохи повільніше. Якщо навколо занадто шумно, запропонуйте продовжити розмову в тихішому місці. Значно більше зусиль доведеться докласти, щоби подолати внутрішні переконання та стереотипи, але просто усвідомити їх – це вже хороший початок.

Умінню чути інших треба вчитися з дитинства

Якщо у вас є діти, можливо, ви знаєте, як це – говорити "зі стіною". У дітей є надприродна здатність вдавати, що вони слухають, в той час як їхні думки зайняті зовсім іншими речами. Так, це може минутись із часом, але важливо допомагати дитині розвивати вміння слухати інших з раннього віку. Так вона ліпше вчитиметься в школі й збереже ваші нерви. Уміння чути інших підготує її до успішної кар’єри. Ось, що ви можете зробити:
 
  • коли даєте синові або донечці певні інструкції, попросіть повторити їх в кінці;
  • привчіть його або її тримати зоровий контакт впродовж розмови;
  • читайте дітям вголос, а під час розмови через якийсь час, запитайте, про що ви читали їм раніше;
  • заохочуйте дитину брати участь в активних іграх, які розвивають навичку чути інших людей.