У Скриньку життєвих уроків

Суспільство мало того, що хворе, воно ще й виразно плебейське. Насамперед воно хоче хліба й видовищ.

Нація дуже хвора, швидко втомлюється. Цій нації кров уже не вдаряє в голову, вже виступає тільки холодний піт.

У нас все суспільство – аморфні напівпровідники. З елементами пам’яті. Навіть не з пам’яттю, а всього лиш з її елементами.

Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо чого передати.

Люди, які пережили критичну масу принижень ( і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами.

Доля не усміхається рабам. …Доля усміхається людям.

Приниження робить нас безпорадними. Приниження робить нас ізгоями. Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.

А нашу мову заносять піски духовних пустель. Нема України в душах. …людям позакладало душі.

Л.Костенко «Записки українського самашедшого»